Безбар’єрність
Фізична безбар’єрність – це більше, ніж просто пандуси. Це, коли усі об’єкти фізичного оточення доступні для всіх соціальних груп незалежно від віку, стану здоров’я, інвалідності, майнового стану, статі, місця проживання та інших ознак. Наявність ліфтів, широкі дверні отвори, відсутність турнікетів-вертушок, зручно розташовані кнопки, поручні у вбиральнях, на сходах, ліфтах, дублювання ключових написів шрифтом Брайля, тактильні плитки, контрастні написи – це лише мала частина елементів безбар’єрного середовища.
Фізична безбар’єрність передбачає створення середовища, де суспільний простір фізично доступний для кожного громадянина, включаючи людей з обмеженою мобільністю шляхом упровадження принципів універсального дизайну.
Інформаційна безбар’єрність.
У межах цього напряму планується створити такі умови, за яких люди, незалежно від своєї мобільності, функціональних порушень чи комунікативних можливостей, зможуть отримувати доступ до інформації та користуватись усіма необхідними технологіями.
Зокрема, мова йде про викладення інформації шрифтом Брайля для людей із порушенням зору або використання жестової мови для людей із вадами слуху. Доступність стосується місць навчання і праці, житла, громадських закладів, транспорту, вулиць, – зрештою, всього, що нас оточує.
Нагадаємо, жестова мова – це мова, яку використовують люди з порушеннями слуху, у неї своя структура, правила та словник. А от мовою жестів, насправді, користується кожен із нас, коли щось пояснює, говорить, сміється та використовує жести й міміку. Тому правильно казати: жестова мова.
Більше цікавого про усунення бар’єрів на інформаційному рівні читайте в Довіднику безбар’єрності, створеному за ініціативою першої леді Олени Зеленської у співпраці з громадськими організаціями, правозахисниками, психологами, батьками, які виховують дітей з інвалідністю, українськими та міжнародними експертами.
Суспільна та громадянська безбар’єрність – забезпечено рівні можливості участі всіх людей, їх об’єднань та окремих суспільних груп у житті громад та держави, рівний доступ до суспільно-політичного та культурного життя, сприятливе середовище для фізичного розвитку та самореалізації, а також інклюзивне середовище як передумова для участі у всіх формах суспільного життя та громадської активності. У Конституції України законодавчо закріплені рівні права для всіх. Але рівні права, на жаль, не завжди означають рівні можливості. Це і є суспільні та громадянські бар’єри. І хоча часто ми не усвідомлюємо їх і навіть приймаємо за норму, вони впливають на життя всього суспільства.
Освітня безбар’єрність – рівні можливості та вільний доступ до освіти, зокрема освіти протягом життя, а також здобуття іншої професії, підвищення кваліфікації та опанування додаткових компетентностей.
Реалізація освітньої безбар’єрності передбачає такі стратегічні цілі:
- можливість дорослих, молоді та дітей використовувати всі види та форми освіти;
- задоволення особливих освітніх потреб всіх учасників освітнього процесу;
- створення інклюзивного освітнього середовища.
Звертаємо увагу, що стратегічним пріоритетом діяльності визначено захист прав здобувачів освіти на доступну якісну освіту, що реалізується шляхом надання можливості для навчання всім громадянам незалежно від віку та стану здоров’я, шляхом формування доступного освітнього середовища, в якому кожен може навчатися протягом життя.
Освітня безбар’єрність – якісна освіта незалежно від віку, стану здоров’я
та місця проживання.
Економічна безбар’єрність – це забезпечення умов та можливостей для працевлаштування та безперешкодного ведення підприємницької діяльності для абсолютно всіх суспільних груп.
Тобто всі громадяни незалежно від віку, статі, сімейного стану чи стану здоров’я мають умови та можливості для працевлаштування, отримання фінансових та інших ресурсів для заняття підприємництвом чи самозайнятістю.
Безбар’єрне середовище – це простір необмежених можливостей, в якому немає місця дискримінації та враховуються інтереси кожного. Наприклад, молоді люди, які не можуть влаштуватися на першу роботу за фахом, адже в більшості вакансій бар’єром є наявність досвіду. Або батьки маленьких дітей, для яких публічна інфраструктура далеко не завжди є доступною через відсутність, зокрема, пеленальних столиків та дитячих кімнат, пандусів та місць для залишення візків.
Крім того, до забезпечення безбар’єрності належить комплекс заходів і практик, які допоможуть працевлаштувати представників вразливих верств населення, зокрема осіб з інвалідністю, пенсіонерів, студентів без досвіду роботи, вагітних жінок і батьків у декреті. Серед них:
- впровадження програм професійної підготовки та кар’єрної орієнтації;
- навчання фінансової грамотності;
- розвиток підприємницької культури;
- надання консультаційної підтримки;
- створення додаткових можливостей для дистанційної роботи тощо.
Побудова безбар’єрного середовища повинна бути одним із основних принципів післявоєнної відбудови.
Більше про складові безбар’єрності та про усунення будь-яких бар’єрів для різних груп людей на всіх рівнях читайте в Довіднику безбар’єрності, створеному за ініціативою першої леді Олени Зеленської у співпраці з громадськими організаціями, правозахисниками, психологами, батьками, які виховують дітей з інвалідністю, українськими та міжнародними експертами.
Національна стратегія зі створенння безбар’єрного простору в Україні
НОРМАТИВНО-ПРАВОВІ АКТИ
Указ Президента України «Про забезпечення створення безбар’єрного простору в Україні»
Конвенція ООН про права осіб з інвалідністю
